СТЕБНИЦЬКА КАТАСТРОФА 1983 РОКУ МОЖЕ ПОВТОРИТИСЬ

Стебницький “Полімінерал” укотре хочуть приватизувати. Вже ніби й інвестора знайшли – Бахматюка Олега Романовича.

А поза тим четвертий місяць людям не платять зарплати. Наразі ніхто не страйкує, але вже лунають тихі заклики пікетувати колію, як це було “у старі добрі часи”.

Біда в тім, що в землю не закачують соляних розсолів. Добре, що зараз сухе літо. А якщо підуть дощі? Все це може знову обернутися екологічною катастрофою, як у сумно-пам’ятному 1983 році. За словами керівника підприємства Миколи Яковлєва, лише штрафи сягатимуть п’яти мільйонів гривень. І це при тім, що загальна заборгованість нині складає 27 мільйонів гривень.

 

ОЛЕГ ЯГОЦЬКИЙ: “Призупинення природоохоронних заходів може призвести до катастрофічних процесів”

 

Прокоментувати ситуацію я попросив колишнього керівника Державної екологічної інспекції у Львівській області Олега Ягоцького. Він дрогобичанин, а тому ситуацію знає, як кажуть, не з чужих слів. Ось що він сказав:

– Стебницьке ДГХП “Полімінерал” остаточно сформувалося в 1946 році на базі однойменного калійного родовища, яке являє собою унікальні поклади полі-мінеральних руд із запасами близько 700 мільйонів тонн. Родовище відроблялося двома підземними рудниками загальною потужністю 4 мільйони тонн руди на рік.

В зв’язку із низькою ефективністю технології збагачення, високою енергоємністю виробництва і відсутністю вільних ємностей для складування відходів у 1988  році збагачувальна фабрика була повністю зупинена на реконструкцію (яка через відсутність власних і державних коштів так і не проведена), а в руднику № 2 припинено видобуток руди. В даний час в зв’язку із незадовільним станом вузла середнього подрібнення рудник № 1 не працює. Рудник № 2 перебуває в аварійному стані через  надходження  прісних вод, інтенсивне карстоутворення та провали земної поверхні.

Багаторічний видобуток і переробка калійної руди на Стебницькому державному хімічному підприємстві “Полімінерал” створили ряд екологічних проблем загальнодержавного значення, що є одним з найбільш загрозливих в регіоні,  основними з яких є:

– ліквідація хвостосховища (утилізація рідкої і твердої фази відходів колишньої збагачувальної фабрики) з рекультивацією земель;

– ліквідація більш як 24 мільйонів кубічних метрів пустот (підземних гірничих виробок), які утворені при відробці запасів руди;

– ліквідація солевідвалів і рекультивація порушених земель, на яких вони розміщені;

– просідання земної поверхні і утворення карстів на гірничому відводі підприємства (в зону просадки потрапляє частина залізниці Львів-Трускавець, автодорога Стебник-Трускавець, автодорога Дрогобич-Трускавець).      

Для стабілізації техногенно-екологічної ситуації в районі діяльності підприємства  було запропоновано здійснити консервацію рудника №2 шляхом заповнення його порожнин розсолом.

З метою розв’язання вказаних проблем розроблений “Комплексний проект консервації рудника № 2 і рекультивації порушених земель” Стебницького ДГХП “Полімінерал”, який пройшов всі необхідні експертизи і затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України №166 від 24.03.2004 р.

Стебницьке ДГХП “Полімінерал”, починаючи з 2004 року, було виконавцем робіт з реалізації вказаного проекту за бюджетною програмою “Реструктуризація та ліквідація об’єктів підприємств гірничої хімії і здійснення обов’язкових природоохоронних робіт у складних і небезпечних підземних умовах” згідно вимог Законів України про охорону навколишнього природного середовища та охорону надр і з метою забезпечення екологічної рівноваги в регіоні, а саме:

– тампонажні та закладувальні роботи в зонах карстоутворення;

– постійне відкачування аварійних водопритоків із шахти на поверхню ;

– підтримання земної поверхні від просідань та провалів в ІІІ зоні округу санітарної охорони курорту Трускавець ;

– забезпечення умов стійкості дамби хвостосховища.

На даний час “Комплексний проект консервації рудника № 2 і рекультивації порушених земель” через відсутність належного фінансування реалізується не в повному обсязі, через що основні об’єкти з приготувування і перекачки розсолів з хвостосховища на рудник № 2 введені в експлуатацію зі значним відставанням, а приготування і подача розсолів в гірничі виробки розпочато лише в листопаді 2009 р. ( 45 тис. м3), в 2010 р. через відсутність фінансування закачано – 48 тис. м3., в 2011 р. – 166,6 тис.м3, в 2012 р. – 296 тис.м3. У 2013 році приготування і перекачка розсолів не здійснюється, оскільки відсутнє фінансування. Припинення перекачування  розсолів може призвести до інтенсифікації фільтраційних процесів в дамбі і вимагає якнайшвидшої відкачки розсолів у рудник №2. Єдиним способом уникнення скиду розсолів з хвостосховища в мережу р. Дністер є їх закачування у вироблений простір рудника №2 на підставі розробленого і затвердженого “Комплексного проекту…”.

У квітні 2013 року Державною казначейською службою припинено фінансування за бюджетною програмою в частині реалізації “Комплексного проекту Стебницького ДГХП “Полімінерал”.

Призупинення природоохоронних заходів, передбачених проектом, може призвести до катастрофічних процесів: переповнення хвостосховища – розмив дамби і забруднення гідрографічної сітки басейну ріки Дністер, розчинення підземних опорних ціликів, обвалів стелин відпрацьованих камер та земної поверхні, а також можливе повторення аварії 1983 року на хвостосховищі.

 

РОМАН ІЛИК: “підприємство продовжує руйнуватися, втрачаючи свою унікальність та інвестиційну привабливість”

 

Ще 5 лютого 2013 року народний депутат України Роман Ілик, обраний по Дрогобицькому виборчому округу № 121, куди входить і Стебник, скерував депутатський запит голові Фонду державного майна України Олександрові Рябченку. В документі зокрема сказано:

“Стебницьке ДГХП “Полімінерал” володіє потужною власною сировинною базою, що вигідно відрізняє його від інших виробників мінеральних добрив в Україні.

Однак уже більше 15 років підприємство простоює і сільське господарство України змушене закуповувати  калійні мінеральні добрива за кордоном (Білорусія, Російська Федерація) на суму біля 1 млрд. доларів США щорічно.

Слід особливо зауважити, що підприємство є місто-утворюючим, а тому існуючий стан речей навколо підприємства призводить до соціальної напруги в м. Стебнику.

Як Вам відомо, кілька років тому з метою залучення інвестицій Стебницьке ДГХП “Полімінерал” було передане із сфери управління Мінпромполітики до Фонду держмайна України. Однак всі намагання Фонду провести приватизацію цього підприємства зазнали невдачі. Тим часом підприємство продовжує руйнуватися, втрачаючи свою унікальність та інвестиційну привабливість. На даний час підприємство виконує тільки природоохоронні роботи, що фінансуються з Держбюджету України”.

 

“Можливий техногенний землетрус силою в 8 балів за шкалою Медведєва”

 

15 травня цього року до Романа Ілика надійшло письмове звернення конференції трудового колективу. В документі зазначено, що з 2004 року підприємство виконувало роботи з реалізації “Комплексного проекту консервації рудника № 2 і рекультивації порушених земель”. Розпорядженням Кабінету Міністрів № 166 від 24 березня 2004 року кошторисна вартість була визначена в сумі 162 мільйони 400 тисяч гривень.

“За час реалізації проекту виконано значний об’єм робіт, – сказано у зверненні, – збудовано інфраструктуру закладочного комплексу на загальну суму 70,9 мільйонів гривень. Науковці, які проводили моніторинг за станом зміни техногенно-екологічної ситуації, а це представники німецької фірми KUTEK, Відділення гірничо-хімічної сировини Академії гірничих наук України, констатували, що підприємству завдяки виконаним заходам вдалося стабілізувати техногенно-екологічну ситуацію в зоні його діяльності”.

16 червня 2011 року наказом № 900 та 4 жовтня 2012 року наказом № 3625 Фонду державного майна України було прийняте рішення про приватизацію Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства “Полімінерал” шляхом продажу акцій.

Після проведення всіх обов’язкових процедур наказом ФДМУ від 14.01.2013 р. №36 Стебницьке державне гірничо-хімічне підприємство “Полімінерал” було перетворене у Публічне акціонерне товариство “Стебницьке гірничо-хімічне підприємство “Полімінерал”, а наказом від 23.03.2013 р. № 394 було припинене функціонування Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства “Полімінерал”. На виконання вказаних наказів було проведено переоформлення підприємства в державній реєстраційній службі, органах статистики, податковій службі.

А далі представники трудового колективу пишуть:

“Однак після перетворення підприємства Міністерством фінансів України дана вказівка Державній казначейській службі про призупинення фінансування за бюджетною програмою в частині реалізації “Комплексного проекту Стебницького ДГХП “Полімінерал”.

Призупинення фінансування цього проекту приведе до виникнення заборгованості на “Полімінералі” до кінця року: по зарплаті – 4 мільйони гривень, по Єдиному внеску – 1,6 мільйона гривень, по електроенергії – 1,4 мільйона гривень, по платежах і послугах – 1,2 мільйона гривень. Близько 200 шахтарів та їх сімей залишаться без засобів існування.

Відсутність фінансування за бюджетною програмою в частині реалізації “Комплексного проекту…” приведе до неможливості виконання природоохоронних заходів, передбачених проектом, поновить, а в окремих випадках прискорить процеси просідання земної поверхні і утворення техногенних карстів в районі важливих комунікацій (автодорога Львів-Трускавець, водогін Гірне-Дрогобич, ЛЕП 110 і 220 кВ), приведе до переповнення хвостосховища внаслідок опадів через неконтрольоване поступлення надсолевих прісних вод в підземні гірничі виробки, відбудеться розчинення опорних ціликів, що може призвести до раптового обвалу стелин відпрацьованих камер та земної поверхні і спровокує, за прогнозом науковців Калуського НДІ “Галургії”, техногенний землетрус силою в 8 балів за шкалою Медведєва із руйнацією гідроспоруд хвостосховища, будівель і споруд”.

А тепер деяка інформація для роздумів і без коментарів.
У згадуваному документі за №900 від 16.06.2011 року говориться про приватизацію Стебницького підприємства на підставі поданої заяви від Компанії “Eastwell”. Повне найменування емітента: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО “ДНІПРОТЕЛЕКОМ”. Місце проведення державної реєстрації: ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ. Місцезнаходження емітента: 49059, м. Днiпропетровськ, вул. Будівельників 34. Інформація про засновників емітента:Відкрите акціонерне товариство “Дніпровський машинобудівний завод”, Daewoo Telecom LTD, EASTWELL S.A. LTD.

ЧОГО ЧЕКАЄМО, ПАНОВЕ?

 

Схоже, влада, яка би мала бути державною за своєю суттю, неадекватно реагує на небезпеки, що нависли над Стебником і Трускавцем, що знаходиться поруч.
Голова Фонду державного майна України Олександр Рябченко, креатура Компартії України, 12 червня 2013 року видав наказ № 825 “Про затвердження єдиного плану-графіка виставлення на продаж у 2013 році об’єктів В, Г”, серед яких є і Стебницьке підприємство. Основна мета даного документу визначена однозначно: “з метою вжиття заходів для забезпечення грошових надходжень від приватизації майна до Державного бюджету України у 2013 році”.
Передбачено пільговий продаж акцій згідно з планом розміщення акцій товариства за ціною 0,125 грн за акцію, у тому числі працівникам підприємства та прирівняним до них (у праві набуття власності на акції) особам - сумарною номінальною вартістю 765 грн. кожному.
А взагалі має бути 258 мільйонів акцій по 25 копійок кожна, причому кожному представникові трудового колективу припадає по 3060 акцій.
Вгадайте з трьох разів, скільки людей придбало акції на момент написання статті? 19! Причому відразу їх перепродали. Схоже, що приватизація Стебницького “Полімінералу” вкотре затіяна задля галочки, бо навряд чи серйозному інвестору потрібне це підприємство.
Головним болем є природоохоронні заходи, які вимагають багатомільйонних вливань щороку. Навряд чи інвестору, який би захотів приватизувати підприємство, це з руки. Хіба би програму приватизації виписали під нього, скинувши природоохоронні заходи на плечі держави. Але всі розуміють, що нині держава не має жодної зайвої копійки, аби дозволити собі таку розкіш. А зважаючи на недержавну політику влади щодо видобутку калійних добрив в Україні, коли вони закуповуються в Білорусі та Росії, можна спрогнозувати, що й цьогоріч, як і в попередніх випадках, реальної приватизації підприємства не відбудеться.

З 1998 року Фонд державного майна України робив спроби продати підприємство як цілісний майновий комплекс, так і окремо перший рудник. На оглядини приїжджали вітчизняні і зарубіжні інвестори — німці, італійці, росіяни, китайці. Зацікавленими інвесторами були також італійська фірма “Італкалій”, американська фірма IMC Clobal.

У 2010 році ФДМУ двічі намагався продати підприємство — 15 липня та 28 жовтня, але кожного разу конкурси скасовувались через відсутність заявок з огляду на велику стартову ціну. Стартова ціна мала скласти 227 млн грн — саме в таку суму було оцінено підприємство експертною організацією. У січні 2010 року Кабінет Міністрів України виключив Стебницьке державне гірничо-хімічне підприємство “Полімінерал” з переліку стратегічних підприємств.

У жовтні 2012 року приватизацію Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства “Полімінерал” знову відклали і вирішили його спочатку акціонувати.

Можемо мати ситуацію 1983 року.

На основі результатів екологічного моніторингу території впливу стебницького ДГХП “Полімінерал” встановлено, що основною причиною його згубного впливу на довкілля є неефективна технологія перероблення полі-мінеральних руд, що супроводжується утворенням величезної кількості відходів, які стали причиною екологічної катастрофи.

Відходи хімічної збагачувальної фабрики транспортували по трубопроводу у хвостосховище, розміщене на північно-східній околиці м.Стебника поблизу р. Солониці, правої притоки річки Тисмениці. Хвостосховище являє собою обваловані дамбами техногенні водойми, у які скидали рідкі відходи флотаційного збагачення руд.

При застосуванні прийнятої технології розробки родовища рідкі відходи представляли пульпу з глинистого матеріалу, недорозчинені полігаліт і галіт, ропу з високим вмістом NaCl та калійно-магнієвих солей. У хвостосховищі відбувалось, з одного боку, осадження твердої фази — глини і недорозчинених соляних мінералів, а з іншого, — кристалізація й осадження галіту в нижній, високомінералізованій частині водної товщі.

Об’єм відходів становив 900 м3 за добу і, відповідно, 328 тис. м3 за рік. Хвостосховище складається з двох секцій загальною площею близько 125 га. Площа першої секції — 69 га. Друга секція заповнена ропою і розділена перемичкою на дві ділянки — південну та північну, площею, відповідно, 28,9 та 26,9 га.

На всю площу хвостосховища щорічно випадає в середньому 1612 тис. м3 атмосферних опадів, а випаровується з неї близько 572 тис. м3 , тобто надлишок води становить 1 040 тис. м3 за рік. Загальний об’єм відходів разом з атмосферними опадами зростав у хвостосховищі в середньому на 1 368 тис. м3 за рік.

Після Бухарестського землетрусу в Румунії в 1978 році на руднику №2 було виявлено водопритоки, дебіт яких швидко збільшувався і згодом стабілізувався на величині біля 1000 м3 на добу (приблизно 300 тис кубометрів на рік).

З метою утилізації цих вод (фактично вже розсолів, бо води, поступаючи з поверхні, насичувались солями, розчиняючи шахтні породи) для убезпечення рудника від затоплення було споруджено дослідно-промислову установку закачування їх до відпрацьованих підземних газових горизонтів в с.Кавське Стрийського району.

На даний час транспортна і енергетична інфраструктура підприємства та дослідно-промислова установка в с. Кавсько знищені.

Внаслідок несанкціонованого скиду розсолів з хвостосховища Стебницького ДГХП “Полімінерал”, який проводився 26-30 липня 2008 року, через потрапляння 16700 куб. м розчинених розсолів у гідрографічну сітку річок Солониця-Тисмениця-Дністер забруднилася вода: вміст забруднюючих речовин у стічній воді перевищував допустимі норми сульфатів – у 25 разів, хлоридів – у 6, мінералізації – у 18,5 разів. Відомо, що для розчинної частини соляних порід характерні мікроелементи бром, йод, манган, бор, стронцій, барій.

Небезпека порушення гідрогеологічного режиму на родовищі виникла ще при проведенні геологорозвідувальних робіт. Пройдені в соляному тілі свердловини і закладені шахтні стовбури сприяли внаслідок неналежної гідроізоляції гідравлічному зв’язку між аґресивними водами й соленосними відкладами. За період експлуатації копалень до 1952 р. (копальня № 1) випадків просочування розсолів у гірничі виробки глибинних горизонтів не було. В 1952 р. у квершлазі 4/1 на копальні № 1 був виявлений перший великий приплив води.

У листопаді 1978 р. в копальні № 2 стався прорив надсолевих вод у відпрацьовані камери 115—116, а згодом у камеру 122 на північно–східному і південно–східному флангах течії. Воду почали відпомповувати в уже переповнене хвостосховище під Болехівці. 14 вересня 1983 р. після сильного дощу відбувся прорив ґрунтової дамби хвостосховища між пікетами 7 та 8. Величезна маса висококонцентрованої ропи та твердих відходів (мулу) ринула у басейн р. Солониці, а з неї — у р. Тисменицю, й далі, у Дністер та Чорне море. Сумарна маса цього викиду становила понад 5 млн. т, це був селевий потік з потужним гідравлічним напором. Величезна маса соляних відходів забруднила всю навколишню територію (річки, сади, городи, поля, ліси). Це завдало величезної шкоди флорі й фауні району, а також гідробіонтам річок Солониці, Тисмениці, Дністра та Чорного моря.

Видобуток руди, згідно з початковими проектами, здійснювався без закладки відпрацьованих порожнин, внаслідок чого утворилося близько 33 млн.м3 пустот, що призводить до просідання земної поверхні і утворення провалів. Рішення про обов’язковість закладки було прийняте міжвідомчою комісією тільки в 1978 році. Збудований на підприємстві закладувальний комплекс загальною потужністю 300 тис. м3 в рік дозволив провести закладку 1,8 млн.м3 шахтних пустот, однак в наш час комплекс не працює. Закладка здійснюється лише породою від проходки і становить всього 1,5 — 2 тис. м³ в рік.

З того часу об’єм виробництва калійних мінеральних добрив у Стебнику зменшився. За умов позитивного водного балансу — переважання опадів над випаровуванням у хвостосховищі, немає гарантії нового прориву дамби після сильних дощів. Тому частину ропи з хвостосховища, яка перевищує проектні позначки, за погодженням з контрольними органами періодично скидали в р. Солоницю.

У Стебнику на ДХГП «Полімінерал» у хвостосховищі накопичено 11,2 млн. м3 відходів. Відходи викликають засолонення підземних вод, водоймищ на ділянках розміщення ставків накопичувачів та шламосховищ, що відбувається шляхом інфільтрації розсолів через їх днища, борти й основи дамб. Крім ропи, у хвостосховищі міститься близько 20 млн. т твердої фази — соляно-глинистих відходів флотаційного збагачення.

Загальний об’єм підземних карстових порожнин, які становлять значну небезпеку і можуть призвести до техногенної катастрофи, становить 440 тис. м³, тампонажні роботи припинено в 1993 році. За 2002 — 2004 рр. активізація поверхневого карсту тричі фіксувалася в межах 3-го поясу ЗСО курорту Трускавець. Збільшення у часі припливів агресивних вод у гірничі виробки посилило формування карстових форм, які представлені порами вилуговування, щілинами, промивинами, кавернами, понорами, камерами. Карстові явища порушили цілісність функціонуючих споруд і будівель, інженерних комунікацій.

У рудник № 2 Стебницького ДГХП Полімінерал з 1978 р. потрапляють агресивні розсоли, які до 2001 р. активно збирали та відкачували, з 2001 р. відбувається затоплення шахти. Відбувається самозатоплення рудника. В зоні харчування водоносного горизонту в долині річки Вишниці виникла серія провалів і утворилося озеро. В зоні Шахтного поля західного флангу рудника № 2 відбуваються деформаційні процеси, які визнано такими, що активізувалися, і дана ситуація загрожує виникненню провалів земної поверхні та можливою руйнацією автодороги Львів-Трускавець, водогону Гірне-Дрогобич (водогін знаходиться в межах впливу гірничих робіт на шахтному полі рудника № 2), лінії електропередач.

Після роботи багатьох державних комісій врешті-решт 1988 р. прийнято рішення про закриття хімічної збагачувальної фабрики Стебницького калійного заводу.
Після зупинки збагачувальної фабрики “Полімінералу” в зв’язку із запланованою реконструкцією, з 01.01.1988 р. рудник №2 був зупинений і перебував у стадії консервації. Реконструкція збагачувальної фабрики не відбулася. Залишкові промислові запаси по руднику становлять 15,4 млн. т.

Закриттю рудника №2 ДГХП “Полімінерал” послужила також аварія шахтного 12-тонного електровозу, який впав до клітьового стволу та вивів його повністю з ладу.

Згідно з рішенням Міністерства промполітики України (протокол від 29.01.2002 р.) рудник № 2 підлягає “мокрій” консервації шляхом заповнення гірничих виробіток третього-четвертого горизонтів насиченими розсолами, а простір відроблених запасів вище розташованих горизонтів — гідро-закладкою накопиченими в хвостосховищі відходами збагаченої калійної руди.

Рудник №1 припинив видобуток руди у травні 2003. Шахтне поле першого рудника займає площу понад 9 км кв. Рудник має п’ять вертикальних стволів: “Новий”, “Кюбек”, “Ляриш”, “Західний” і “Південний”.

Внаслідок технічних і екологічних проблем рудника №2, що недостатньо вирішувались під час експлуатації і з роками загострились під впливом двох факторів: наявністю великого об’єму незакладених порожнин відпрацьованих камер (міжкамерні цілики по своїх стійкісних характеристиках розраховані на тимчасову роботу без закладки порожнин камер і за межами розрахункового часу існування вони поступово втрачають несучу здатність та не можуть забезпечувати стійкість гірничого масиву та донної поверхні) і водопритоку в рудниках, – ліквідувати вище перераховані процеси можна лише шляхом заповнення виробленого простору твердими матеріалами шляхом:

1) самоліквідації або ліквідації рудника;

2) консервації рудника шляхом заповнення порожнин насиченими розсолами з хвостосховищ для майбутнього видобутку калійної сировини способом свердловинного методу вилуговування.

Консервація дає змогу: запобігти небезпеці провалів поверхні внаслідок розвитку соляного карсту, припинити скиди солоної води з шахти і з хвостосховища у річки, забезпечити можливості відробки запасів калійної сировини шляхом вилуговування, і, крім того, проводиться рекультивація земель, зайнятих хвостосховищем і відвалами.

Після затоплення рудника розсолом, закладки дренажного горизонту і великих карстових порожнин, тампонажу зон розущільнення, фільтрація поверхневих вод в соляний масив стане неможливою. Зникне остання з умов, і тому карстовий процес припиниться.

Якщо державні мужі зараз не зважаться на комплексне розв’язання проблеми Стебницького “Полімінералу”, що, звичайно, вимагає чималих грошей, то в недалекому майбутньому за свою недалекоглядність доведеться розплачуватися людськими життями, знищенням фауни і флори й тоді виділяти в десятки, сотні разів більше коштів.

Чого чекаємо, панове?

 

Анатолій ВЛАСЮК