ЧИ ПІДТРИМАЮТЬ “УДАР” І “СВОБОДА” ОЛЕКСАНДРА КОРОСТЕЛЬОВА НА ВИБОРАХ ДРОГОБИЦЬКОГО МІСЬКОГО ГОЛОВИ?

Деякі експерти стверджують, що вибори до місцевих рад відбудуться не 2015-го, а 2014-го року. Нібито Янукович змінить Конституцію, покладе собі під ноги Конституційний суд, аби закріпити успіх. Як відомо, на нещодавніх проміжних виборах міських, селищних і сільських голів у ста одному випадкові зі ста сімнадцяти перемогли представники Партії регіонів. Президентові потрібно пере-форматувати владу, аби другий термін у 2015 році став для нього реальністю.

Передвиборча кампанія в Дрогобичі вже давно почалася. Звичайно, рано ще робити з Олексія Радзієвського “кульгаву качку”, бо він усе-таки приймає основні рішення в місті. Але на перший план, у тім числі і з його подачі, висувається Олександр Коростельов.

Перший заступник дрогобицького міського голови відіграв вирішальну роль в тріумфальному в’їзді в ратушу Олексія Радзієвського. В підручники політології мав би увійти унікальний рецепт збору коштів для перемоги за рахунок абсолютної більшості тих, хто був у команді. Хтось стратився, і стратився капітально, а дехто нагрів на цьому руки.

Чомусь усі переконані, що Олександр Коростельов спить і бачить себе міським головою Дрогобича. Мабуть, на посаді першого заступника він переконався, що це не легкий хліб. Але мерські амбіції все-таки не дають йому спокою. Та й, як менеджер, він би сам собі не пробачив, якби не ризикнув поборотися за булаву міського голови. Хоча весь попередній досвід йому підказує, що не слід цього робити, проте інерція не дасть змоги зупинитися. Одна справа бути призначеним на посаду, як зараз, інша – переконати виборців у своїй незамінності. Двічі Олександр Коростельов хотів стати депутатом Львівської обласної ради, але не судилося. Тепер йому треба переконати навіть більшу кількість електорату, що він є білим і пухнастим, незамінним менеджером і батьком міста, ніж у випадку з виборами до обласної ради. Чи під силу це Олександрові Коростельову?

Звичайно, крім нього, висуватиметься ще добрий десяток претендентів – як і з числа вічно колишніх, так і новітніх політиків. Велике значення матиме той факт, кого підтримають політичні сили.

Навряд чи претендент на вибори міського голови від “Батьківщини”, навіть якщо його підтримають “УДАР” і “Свобода”, зможе повторити успіх Романа Ілика жовтня 2012 року. Ще не знати, яким буде рейтинг “Батьківщини” до цього часу. З іншого боку, Роман Ілик не зможе стати таким авторитетним, як свого часу Віктор Ющенко, одного слова якого було достатньо, аби громада проголосувала за названого ним чоловіка. Крім того, ще не факт, що “УДАР” і “Свобода” підтримуватимуть висуванця “Батьківщини”.

На сьогоднішній день найімовірнішими висуванцями від “Батьківщини” є Володимир Кондзьолка і Роман Шагала, від “УДАРУ” – Віктор Возняк, від “Свободи” – Михайло Задорожний. Це, звичайно, за умови, що вони самі захочуть балотуватися на посаду міського голови Дрогобича. Адже їм до цього часу можуть зробити такі пропозиції, від яких вони не зможуть відмовитись, а тому зійдуть з передвиборчої дистанції, підтримуючи того, кому сильні світу цього ввімкнуть “зелене світло”.

Здавалось би, Олександр Коростельов випадає з цієї обойми. Але не поспішаймо з висновками, тим паче на тлі останніх візитів на Дрогобиччину.

Наш край нещодавно відвідали народні депутати України Олег Канівець і Ярослав Дубневич. М’яко кажучи, у них специфічні стосунки з колегою по парламенту Романом Іликом, якщо не сказати більше. Звичайно, народний обранець може їздити де йому заманеться, не обов’язково лише територією свого виборчого округу. Крім того, він може мати на “чужій” території свої економічні інтереси. Але всі розуміють, що основна мета подібних візитів усе-таки лежить у політичній площині.

Олег Канівець, зламавши присягу й вийшовши із фракції “Батьківщини”, приїжджав на Дрогобиччину разом із першим заступником голови Львівської обласної державної адміністрації Богданом Матоличем. Факт сам по собі промовистий, бо мова, очевидно, йде не лише про співпрацю з владою. Крім того, Олег Канівець має особисті претензії до Романа Ілика, голови обласної “Батьківщини”, а ще більше до Володимира Швеця, який був закріплений за Стрийським виборчим округом, теж народного депутата, в якого Роман Ілик свого часу працював помічником-консультантом. Якщо вірити Олегові Канівцю, “Батьківщина” “пресувала” його під час передвиборчої кампанії, робила це й потім, що, мовляв, стало причиною його виходу із фракції. З’ява на “чужій” території фактично політичного опонента, до якого не може бути довіри, та ще й у супроводі поважного можновладця, повинна стати першим серйозним дзвіночком для Романа Ілика, який намагається контролювати “свій” виборчий округ.

Якщо ми вже говоримо про Олега Канівця, то слід сказати, що серед впливових фігур, які належать до національно-демократичного табору, є багато таких, які “тихо ненавидять” Романа Ілика, а тому з радістю пристануть до його опонентів, аби напакостити йому. Звичайно, на початках робитимуть це непомітно, мало не підпільно, але чим ближче до виборів, повилазять зі “схронів”. Тому внутрішня служба безпеки Романа Ілика, якщо вона в нього, звичайно, є, повинна не дрімати. Мало не військова термінологія не випадкова в цьому контексті, адже Дрогобиччина завжди виступала полігоном для експериментів різних політиканів. Колись про це поговоримо окремо.

Що стосується Ярослава Дубневича, то він, як відомо, увійшов до фракції “УДАРу” Віталія Кличка. Оскільки він більше бізнесмен, ніж політик, то на Дрогобиччині в нього непочатий край роботи. Колись про це поговоримо окремо. А зараз розмірковуватимемо суто в політичній площині.

Кавалерійський наступ “УДАРу” під час попередньої виборчої кампанії дав можливість завоювати цій політичній силі місця в Дрогобицькій міській і районній радах, але не народив яскравих особистостей. Фактично з місцевих “ударівців” нікого висувати на міського голову Дрогобича з надією на стовідсотковий виграшний результат. Навіть пере-форматування керівних кадрів, до чого вдається Ярослав Дубневич, нічого не дасть. Ставка на Віктора Возняка теж сама по собі є програшною, якщо не буде проведена попередня клопітка і, головне, грошовита робота.

Козирну карту в цій ситуації має “Свобода”. Негативне ставлення Михайла Задорожного до Романа Ілика за цей час навряд чи зміниться, навіть партійна дисципліна не зможе змусити обласного депутата працювати на народного депутата. Крім того, Михайло Задорожний не полишив своїх парламентських амбіцій, а тому наступного разу балотуватиметься до Верховної Ради України. Ставати зараз міським головою йому не з руки. Але він наполегливо підтримає будь-кого, хто стане опонентом кандидатові від Романа Ілика.

Отже, наразі глухий і тихий спротив усередині “Батьківщини”, намагання “УДАРу” мати свого міського голову Дрогобича, фактичний саботаж “Свободи” у цьому питанні – ось із чим доведеться зіштовхнутися Романові Ілику, якщо він захоче мати “свого” міського голову. А на тлі його мовчазного непротивлення злу, яке виходить від режиму Радзієвського у Дрогобичі, не-персоналізації носіїв цього зла, це взагалі може мати трагічні наслідки для громади.

Якщо ви думаєте, що я забув про Олександра Коростельова, то помиляєтесь. Я просто думаю, наскільки далеко можуть зайти амбіції політиканів, які би погодились підтримати цю людину в боротьбі за крісло міського голови. А рано чи пізно люди, далекі від справжніх потреб дрогобицької громади, можуть зійтись на цій кандидатурі, особливо якщо почують від неї тепер і в майбутньому економічні преференції особисто для себе. А вони їх почують.

Останнім часом Олександр Коростельов має потужне гальмо, яке може завадити йому стати міським головою Дрогобича. Він почав пити. Звичайно, не кефір чи квас. Де вже йому в цьому ремеслі тягатись із деякими титанами із ратуші! Звичайно, це справа Олександра Коростельова, де і з ким проводити свій вільний час, хоча інколи і під час робочого часу, але він не повинен забувати, що навкруги є не лише його друзі, а й заздрісники й прямі вороги, які на “чорний день” тримають відеозаписи з його “художествами”. Та й чи вартує пиятика того, аби мерські амбіції руйнували сім’ю? Завжди є час зупинитись. Як і не зупинитись і котитись вниз, у лайно і болото.

Всі, хто йде до влади, повинні пам’ятати, що насамперед це випробування від Бога: чи зміниш ти своє людське обличчя, чи перетворишся на свиню? Мало хто проходить це випробування. Ввійшовши до ратуші національним героєм, виходиш упослідженим політиканом, як це сталося, скажімо, з Миколою Гуком. Та й Олексій Радзієвський уже багатьма не сприймається як “спаситель” Дрогобича, хоча потенційні можливості були. Найбільш болючим у цьому процесі є те, що не вирішуються нагальні проблеми громади, якій ти наліво й направо давав обіцянки. Та й громада повинна бути далекоглядною, коли голосує за того чи іншого чоловіка. Завжди слід робити поправку на ймовірні амбіції, погорду, зневагу до людей та інші негативні якості того, за кого голосуєш.

Дрогобич, за великим рахунком, окрім, можливо, покійного Юрія Дацюка, ще не мав міського голови, про якого без великих роздумів можна було би сказати, що цей чоловік не шкодував свого здоров’я і самого життя для блага громади. Тусовка навколо ймовірних кандидатів у мери свідчить, що древньому місту може не поталанити й цього разу…

 

Анатолій ВЛАСЮК