ЧИ ЗАЛИШИТЬСЯ РОМАН ІЛИК КЕРІВНИКОМ ЛЬВІВСЬКОЇ “БАТЬКІВЩИНИ”?

Куратором “Батьківщини” на Львівщині став Сергій Власенко. До нього цим займався Володимир Швець, у якого Роман Ілик свого часу був помічником-консультантом.

Не секрет, що Львівщина для “Батьківщини” з огляду на наступні президентські вибори є базовою областю. Тому новий куратор насамперед займатиметься підготовкою партійних кадрів до роботи з електоратом у цьому напрямку.

Хоча Сергій Власенко вже не народний депутат України, проте він є заступником голови Політичної ради “Батьківщини”, тобто Арсенія Яценюка. Якщо останній балотуватиметься в президенти як єдиний кандидат від опозиції, то захоче мати свого ставленика на Львівщині від колишнього Фронту змін.

Отже, наразі не зрозуміло, з якою місією відрядили Сергія Власенка на Львівщину. Навіть якщо він не накопає “жучків” на Романа Ілика, то просто виконуватиме волю Юлії Тимошенко щодо підтримки Арсенія Яценюка. Колишній лідер Фронту змін повинен задовольнити амбіції теж уже колишніх одно-партійців на керівні посади і пожертвувати Романом Іликом. Якщо Степан Кубів прийде на зміну Романові Ілику, то це лише посилить внутріпартійні тертя і не сприятиме роботі на перемогу опозиційного кандидата.

Під шумок прес-служба народного депутата України Олега Канівця, який представляє Стрийщину, заявила, що їхній шеф повертається в “Батьківщину”.   Це, звичайно, піар-хід, пов’язаний з буцімто відстороненням Володимира Шевця від кураторства “Батьківщиною” Львівщини. Скільки би нардеп не казав, що Швець і його люди (читай: Ілик) переслідували “бідного” Канівця, мова однозначно йде про зраду виборців і про зламання власної присяги, даної на Біблії. Не даремно регіонали відвалили “тушці” на його округ 2 мільйони 300 тисяч гривень. Дрогобиччина не отримала жодної копійки.

Сергію Власенку ще слід буде розібратися з кадрами в “Батьківщині”, коли, як, скажімо, в Дрогобичі, депутати міської ради від цієї політичної сили голосують всупереч рішенням партійної організації. Треба буде безболісно ввести колишніх членів Фронту змін в партійні структури об’єднаної “Батьківщини”, а це не просто, зважаючи на обопільні амбіції. Але нема сумніву, що в будь-якому випадку Сергій Власенко діятиме виключно в інтересах Юлії Тимошенко, яка, без сумніву, відводить Львівщині чи не головну роль на майбутніх президентських виборах. Що стосується Романа Ілика, то він як людина команди погодиться з будь-яким рішенням Юлії Тимошенко щодо своєї особи.

 

Анатолій ВЛАСЮК

РОМАН ІЛИК ПРОВЕДЕ ВІДПУСТКУ НЕ НА КАНАРАХ, А В КАРПАТАХ

 

Про це заявив 19липня сам народний депутат України на прес-конференції в Дрогобичі. За його словами, можуть відбутися позачергова сесія Верховної Ради України або ще якісь події, які потребуватимуть втручання народних депутатів. “Так що маємо бути ближче до Києва, в Україні”, – наголосив Роман Ілик.

 

ЗАКОНОТВОРЧІ ІНІЦІАТИВИ РОМАНА ІЛИКА

 

Прес-конференція була присвячена підсумкам роботи за перше півріччя 2013 року народного депутата України Романа Ілика. Насамперед він зупинився на своїй законотворчій діяльності, а потім проаналізував роботу на окрузі й відповів на запитання журналістів і не-журналістів.

На думку Романа Ілика, надзвичайно важливим є проект Закону Україну “Про внесення змін до Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”, ініціатором якого він став. Законопроектом обумовлено поширення дії закону на шахтарів Стебника і Борислава у частині виплат соціальних гарантій і пільг.

 

Другим важливим для Романа Ілика є ініційований ним проект закону “Про єдині принципи пенсійного забезпечення громадян та стипендії працівникам культури, освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення та деяким іншим категоріям осіб”. На думку народного депутата України, він вводить для всіх прозорі та рівні підходи у нарахуванні пенсій.

Роман Ілик вважає, що кожен народний обранець повинен насамперед займатися тим, до чого в нього найбільше лежить душа, а не намагатися показувати себе спеціалістом у різних сферах законотворчості. Тому й не дивно, що він сам як медик за освітою великого значення надає удосконаленню та зміні законодавства саме в галузі охорони здоров’я.

Наш краянин виступив за підвищення акцизів на пиво, а кошти від цього мають спрямовуватися на будівництво сучасного лікувально-діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні “ОХМАТДИТ”. Є у нього й законопроект щодо заходів на убезпечення працівників швидкої допомоги.

 

При цьому Роман Ілик прекрасно розуміє, що є опозиційним депутатом, а тому не доводиться сподіватися від влади на широку підтримку своїх ініціатив. Додамо від себе, що, скажімо, депутати-регіонали хочуть підвищити акциз на пиво всього на чотири гривні. Це означає, що не доводиться тоді говорити про багатомільйонні щорічні вливання в будівництво дитячої лікарні. Лобістам пивних баронів важливіше споювати людей, ніж дбати про майбутнє України. Щось подібне можна сказати по кожному законопроекту опозиційних депутатів.

 

“ЯКЩО ТИ НЕ “ТУШКА”, ГРОШЕЙ НА ТВІЙ ОКРУГ НЕ ДАДУТЬ”

 

 

Подібне стосується й законопроектів, покликаних у тій чи іншій мірі розв’язати місцеві проблеми. “Якщо ти не “тушка”, грошей на твій округ не дадуть”, – наголосив Роман Ілик. Та й “тушкам” нині приходиться не солодко, бо регіонали насамперед намагаються задовольнити потреби “своїх”, а грошей на всіх не вистачає. За словами Романа Ілика, на час проведення прес-конференції на рахунку в Держказначействі було всього 73 тисячі гривень. І це на всю Україну! Проблеми з затримкою коштів з вини казначейства розпочалися ще в травні, а до кінця року далеко. Місцева влада не може виконати елементарних робіт з ремонту доріг, підготовки до осінньо-зимового періоду й таке інше, бо гроші з сіл і міст, зароблені непосильною працею, безбожно забирає Київ.

Проте і в цій ситуації, як вважає Роман Ілик, йому вдалося виступити з низкою законодавчих ініціатив. Ось про що він говорив і що сказано в прес-релізі за підсумками прес-конференції:

“Відзначу, що завдяки активності людей, в основному це мешканці нашого краю, вдається вирішувати соціальні питання та навіть інколи попереджати протиправні дії. Звичайно, що всі 100 відсотків проблем ми не можемо вирішити, але повинні прагнути цього.

Наголошу, що у своїй діяльності не женуся за кількістю законотворчих ініціатив. Вважаю, що вони мають бути передусім  якісними та важливими для життя людей як у нашому краї, так і в Україні.

Ще раз хочу подякувати всім мешканцям Дрогобиччини за довіру, яку  мені висловили під час виборів до парламенту 28 жовтня 2012 року.

… ми розпочали роботу над впровадженням програми енергоефективного вуличного освітлення. Депутат скерував низку депутатських запитів щодо відновлення залізничних рейсів до Трускавця. У Міністерстві інфраструктури парламентарю надали відповідь, що у 2014 році заплановано відновити залізничне сполучення з Адлером.

 

Ведеться системна робота над оголошенням Борислава зоною надзвичайної екологічної ситуації (ПАТ “Укрнафта” у відповіді запевнила, що обов’язково враховуватиме позицію місцевої влади при формуванні участі товариства у соціально-економічному розвитку Львівської області у 2014 році). Також ведеться системна робота над тим, щоб влада таки схаменулася і виділила кошти на заходи із недопущення екологічної катастрофи у Стебнику.

За ініціативи народного депутата України органи влади відновили роботу над Програмою розвитку Всеукраїнської дитячої оздоровниці “Східниця” та наданню курорту державного статусу.

Також ведеться робота щодо заснування Національної премії ім. І. Франка та наданню садибі-музею І. Франка у селі Нагуєвичі статусу національного.

Всі згадані законотворчі ініціативи, депутатські запити та депутатські звернення в цілому чи частково є кроками з реалізації  передвиборної програми Романа Ілика”.

 

“Я СВІДОМИЙ ТОГО, ЩО Й МЕНЕ МОЖУТЬ ПОЗБАВИТИ ДЕПУТАТСЬКОГО МАНДАТУ”

 

 

Левова частка прес-конференції була присвячена відповідям на запитання присутніх.

Так, головного редактора Інтернет-ресурсу “Трускавецький вісник” Володимира Ключака зацікавило, чому Роман Ілик, говорячи про Східницю, не зачіпає проблем Трускавця. Народний депутат вважає, що насамперед ініціативи повинні виходити від міської влади, а він як парламентар допоможе.

Тут постає проблема зі створення “Франкового краю”, коли мають об’єднатися керівники і громади Дрогобиччини для розв’язання спільних проблем. Цей процес явно затягнувся, а, враховуючи літні канікули і осінню політичну напругу, навряд чи до кінця року з цього вийде щось путнє. Автор цих рядків ще від самого початку скептично ставився до цієї затії, бо навряд чи Романові Ілику вдасться подолати амбітність Олексія Радзієвського чи Руслана Козира, Володимира Фірмана чи Михайла Сікори. Кожен вважає себе паном на своєму обійсті. А проблем на Дрогобиччині накопичилося чимало, їх можна розв’язати лише спільними зусиллями. Тут втручається ще фактор наближення виборів на місцевому рівні. Мабуть, Роман Ілик хотів би бачити на місці нинішніх керівників інших осіб, а в тих – протилежна точка зору. Протистояння, яке вже переросло в тихий саботаж, переслідуватиме Романа Ілика в намаганні організувати діалог з місцевим керівництвом.

Богдан Гринчишин, який зараз є координатором дрогобицької групи “Чесно”, загострив увагу Романа Ілика на внутрішній ситуації в “Батьківщині”. Зокрема, на зборах цієї політичної сили у Дрогобичі в травні народний депутат обіцяв зробити організаційні висновки щодо діяльності фракції та окремих членів партії, але цього не здійснено й досі. Проте вже наступного дня член руху “Чесно” і журналіст Руслан Солонець став жертвою нападу з боку представника “Батьківщини” Андрія Пукала, про що ми вже писали. Роман Ілик зауважив, що організаційні висновки будуть здійснені, затримка викликана процесами, які відбуваються в партії, зокрема й з’їздом об’єднаної опозиції. Він сказав, що, скажімо, не бачить політичного майбутнього в Романа Пукала, допоки той очолюватиме земельну комісію Дрогобицької міської ради. Що стосується Андрія Пукала, то він не є членом “Батьківщини”. “Цей конфлікт повинен бути розв’язаний насамперед в юридичній площині”, – вважає Роман Ілик.

Руслан Солонець і громадський активіст Ігор Стецівка теж задавали питання в цій площині, і Роман Ілик терпляче на все відповідав, хоча відчувалося, що це не дуже приємно йому робити.

Мене цікавило питання про факт смерті дівчинки в Дрогобицькому пологовому будинку, яка прожила на білому світі лише двадцять один день, а винні й досі не покарані. Кульгає в Україні й так звана система судово-медичної експертизи, коли на відповідь доводиться чекати декілька років. Запитав я і про листування Романа Ілика з “Укрнафтою” щодо розв’язання бориславських проблем. Детальніше про ці справи поговоримо, коли надійдуть офіційні відповіді від народного депутата України, що він привселюдно пообіцяв зробити.

Говорили і про те, як нинішня влада позбавляє мандатів тих депутатів, які є в опозиції до неї. “Я свідомий того, що й мене можуть позбавити депутатського мандату”, – зауважив Роман Ілик.

 

Роман Ілик поспішав на прийом громадян до Борислава, а тому не мав змоги відповісти на всі запитання. З іншого боку, представники деяких засобів масової інформації й не намагалися цього зробити. Очевидно, слід зважати на те, що і як пишуть про Романа Ілика. З одного боку, інформація про нього і його діяльність аж зашкалює в одних газетах, викликаючи спротив у читачів. Натомість в інших місяцями може не бути жодного рядочка про народного депутата України. Мабуть, це вже питання не до Романа Ілика, а до членів його команди, які мали би займатися відстежуванням матеріалів. Очевидно, що й прес-конференція раз на півроку – це занадто мало…

Детальніше про це читайте на сайтах tustan.io.ua та drog.ce-ya.com і переглядайте світлини. Відеозвіт про прес-конференцію на сторінці “Анатолій Власюк” у Фейсбуці (шість епізодів).

 

Анатолій ВЛАСЮК

ГАЛИНА ГАЙДУК ХОЧЕ ПОВЕРНУТИСЯ

16 липня відбулося перше судове засідання у справі Галини Гайдук, яка подала позов, в якому вимагає поновити її на посаді заступника голови Дрогобицької районної державної адміністрації з гуманітарних питань.

Рідна сестра колишнього міністра культури та мистецтв України Михайла Кулиняка вважає, що її звільнили незаконно, з порушенням чинного законодавства.

Нині заступником голови Дрогобицької районної державної адміністрації з гуманітарних питань працює Олександр Філіпенко, який лише вникає в спадок, залишений Галиною Гайдук.

Коли головою Дрогобицької районної державної адміністрації працював Михайло Сендак, то вів проти неї тиху війну на звільнення. Це вдалося лише його спадкоємцю Михайлові Винницькому, який розварився зі своїм попередником, хоча обидва є кумами.

Багато хто вважає Галину Гайдук некомпетентною особою, яка отримала посаду лише завдяки покровительству свого брата. Експерти прогнозували, що сестра міністра може отримати посаду заступника Дрогобицького міського голови з гуманітарних питань, хоча такої наразі не існує, а даним обсягом робіт займається секретар міської ради Тарас Метик.

На думку експертів, Олексій Радзієвський, який керує Дрогобичем, відкупився малою кров’ю. Аби не ганьбитися перед громадськістю і не брати до себе на роботу Галину Гайдук, про яку в районі ходять легенди, хоча не все відповідає дійсності, він “віддав” колишній ресторан “Берізка” Михайлові Кулиняку та співаючому ректорові Михайлові Поплавському. Подейкують, що ціна продажу об’єкту була надто заниженою.

Розгляд справи по суті перенесено. Експерти вважають, що Галина Гайдук має великі шанси повернутися на попереднє місце роботи.

 

Анатолій ВЛАСЮК

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ ДРЕВНІХ ГРЕКІВ, АБО ЯК НАМ ОБЛАШТУВАТИ ЄВРОПУ

Складається парадоксальна ситуація. Географічно Україна знаходиться в Європі, але ми мусимо проситися до Європейського союзу. Там, з огляду на режим Януковича, не дуже хочуть нас бачити, але розуміють, що для всіх буде гіршою ситуація, якщо Україна подасться до Євразійського союзу. Сам же режим Януковича, попри європейську риторику, більше схильний до Євразійського, ніж до Європейського союзу.

За роки радянщини Україна втратила свою роль геополітичного лідера. Навіть будучи засновником ООН, вона не виходила за рамки свого  “покровителя” – СРСР, за яким залишалося останнє слово у внутрішній політиці та на міжнародній арені.

Не усвідомила свого геополітичного лідерства Україна й за роки незалежності. Окремі потуги заявити про себе  на весь голос на кшталт присутності наших миротворців у гарячих точках планети в загальному не відображають потенційних можливостей України стати геополітичним лідером Європи, як, скажімо, Німеччина чи Велика Британія, Франція чи Італія.

Якби ми мали справді українську владу, яка насамперед дбає про національний інтерес, ця роль лише би підсилювалася. Але і в стані опозиції відсутня стратегічна лінія на геополітичну вищість України, так що в разі приходу до влади нинішніх супротивників  режиму Януковича нічого суттєвого в цій царині не зміниться.

За великим рахунком, саме Україна може й повинна диктувати свою волю Європі. Не будемо зараз гадати, що сталось би, якби ми залишили собі ядерну зброю, бо в історії нема умовного способу, а всі розмови навколо цієї теми є чистої води спекуляцією. Зрештою, в нашому війську є стільки “яструбів”, що вони могли би декілька разів спопелити планету, натиснувши на червону кнопку, так що ще невідомо, який варіант був би для нас кращий: мати ядерну зброю чи радіти, що її в нас нема. Унікальність України в тому й полягає, що вона може диктувати волю Європі не з позиції сили, а по-іншому.

Втім, коли я кажу “диктувати волю Європі”, то висловлююсь фігурально. У нинішньому багатовимірному й багатополярному світі доля планети може залежати від однієї держави, яка, здається, й не претендує на роль геополітичного лідера. Саме Україна має потенційні можливості тиску на європейські рішення, вносячи суттєві корективи у світову політику. Проте, допоки ми борсаємося в євразійському болоті, жодного поступу в напрямку до зміцнення ролі геополітичного лідера не буде.

Перш ніж стати геополітичним лідером і нав’язувати свою волю, з якою би рахувалися сильні світу цього, Україні слід закінчити європейські університети. Щоби диктувати свою волю, ми мусимо стати частиною Європи, з її цінностями та пріоритетами, аби потім долати європейський космополітизм і лібералізм, що не є притаманним нашим християнським цінностям і менталітету. Найпростіше було би відгородитися від усіх – і нехай валиться світ! Але це шлях у нікуди, адже жити в цьому світі й бути вільним від нього неможливо.

Закінчити європейські університети означає для України не лише, скажімо, привести судову систему до норм демократії чи позбутися такого огидного явища, як політичні в’язні. Насамперед це значить не приймати євразійських цінностей, пов’язаних з диктатурою й абсолютною владою. Далі мова може йти про прийняття принципів демократії, коли пріоритет надається правам людини. В геополітичній стратегії України цей етап може бути вимушеним, але виправданим – як данина європейському лібералізмові й космополітизму. ( У дужках зазначу, що Європа, скажімо, очікує від нас більш ліберального ставлення до секс-меншин, і мусимо якось з цим дати собі раду). Проте в кінцевому результаті мусимо пристати до принципу “свободи народам”, адже самобутність кожної нації, а не зведення усіх народів до спільного знаменника на кшталт штучно створеного радянського є неодмінною умовою розвитку цивілізації.

Цивілізаційна місія України полягає не лише в облаштуванні Європи. Ми мусимо накидати свої християнські цінності й моральні пріоритети Росії, бо саме вони є запорукою існування планети Земля. Наші устремління мають сягати і світових висот, адже без внутрішньої перебудови тих, хто нині жонглює нашим життям, не можна сподіватися на розвиток цивілізації.

В цьому геостратегічному плані чи не останнє місце відводиться мілітарним складовим. Спроби Гітлера і Сталіна облаштувати планету закінчилися крахом – і добре, що наразі не ядерним. Проте підростають нові гітлери й сталіни, які через свою дурість і амбітність можуть поставити крапку в історії цивілізації. Україна як прадавня цивілізація має чимало інших способів і методів, крім мілітаризму і войовничої сили, аби скерувати розвиток цивілізації в розумне русло. Від нас самих залежить, чи станемо ми Богом обраним народом.

Ще древні греки попереджали нас про підводні течії цивілізації. Зрештою, в історії все повторюється, треба тільки вміти читати Божі знаки.

Пам’ятаємо, що Одисей оминув Сциллу і Харибду (говорячи сучасною мовою, символ тоталітаризму) і “застряг” на основі богині Кірки. Це символ нинішньої ліберальної Європи. І там, і тут панували й панують ситість, спокій, людям фактично уже нічого нового не треба. Але саме на острові Кірки Одісей і його побратими стали перетворюватися на свиней. На таких “свиней” перетворюється нині сита й задоволена Європа. Це чекатиме й Україну, якщо вона відмовиться від високих ідеалів духовності й національної відповідальності.

За таких обставин Україні краще би було, даруйте за грубість, нікуди не “рипатись”, аби не обрости болячками ліберальної Європи. Але перебування в болоті режиму Януковича, який дрейфує до Євразійського союзу, видається ще гіршим. Як Одісей, нам слід втікати з острову Кірки, але в нинішніх умовах усе-таки варто “перезавантажити” Європу, облаштувати її по-своєму. Україна має всі шанси виконати цю геополітичну і геостратегічну роль.

 

Анатолій ВЛАСЮК

РОМАН СОЛОВЧУК ІДЕ, ЩОБИ ЗАЛИШИТИСЯ

На п’ятдесят третій позачерговій сесії Бориславської міської ради першому надали слово Романові Соловчуку.

Той заявив, що у зв’язку з погіршенням стану здоров’я має намір до 15 серпня цього року залишити посаду головного редактора часопису “Нафтовик Борислава”. Водночас він висловив сподівання, що залишиться працювати в газеті, хоча зазначив, що це дуже нелегка ноша, особливо зважаючи на його понад сорокарічний стаж. Одночасно Роман Соловчук попросив виплатити йому заборгованість по зарплаті.

Бориславський міський голова Володимир Фірман сказав, що ніхто не спонукав Романа Соловчука до цього кроку, це його особистий вибір, а депутат Володимир Хауляк подякував метру за роботу і сказав, що редакція зможе знайти йому заміну. Якщо ж цього не станеться, то депутати допоможуть у пошуках достойної кандидатури.

Прикметно, що жодного рішення з цього приводу народні обранці не приймали. Дехто в кулуарах, правда, потім зазначив, що навряд чи Роман Соловчук до 15 серпня покине посаду головного редактора часопису “Нафтовик Борислава”, особливо зважаючи на те, що по зарплаті він сам собі заборгував понад сто тисяч гривень. На одній із попередніх сесій зазначалося, що загальний борг газети складає вже понад чотириста тисяч гривень і є найвищим у Бориславі серед усіх організацій.

Уже зараз починають ділити шкуру невбитого ведмедя, пророкуючи, хто ж замінить Романа Соловчука. Найбільше шансів міг би мати Петро Магур, який працює в редакції на відповідальній посаді, але до нього не прихильно ставляться у “білому домі”. Подейкують, що посаду редактора пропонували Наталії Бараняк, яка формує інформаційну політику міської ради, але та відмовилась. Називають ім’я Ярослава Дзіндзя. Ідеальною кандидатурою міг би стати Володимир Ключак, якого недавно звільнили з посади головного редактора газети “Франкова криниця Підгір’я”. До нього прихильно ставляться і Володимир Фірман, і Роман Соловчук, але навряд чи трускавчанину захочеться приймати часопис з таким величезним боргом, де, за ідеєю, слід би провести аудиторську перевірку, проте навряд чи з цим погодяться влада і нинішній редактор.

 

Анатолій ВЛАСЮК 

ЧИ ПІДТРИМАЮТЬ “УДАР” І “СВОБОДА” ОЛЕКСАНДРА КОРОСТЕЛЬОВА НА ВИБОРАХ ДРОГОБИЦЬКОГО МІСЬКОГО ГОЛОВИ?

Деякі експерти стверджують, що вибори до місцевих рад відбудуться не 2015-го, а 2014-го року. Нібито Янукович змінить Конституцію, покладе собі під ноги Конституційний суд, аби закріпити успіх. Як відомо, на нещодавніх проміжних виборах міських, селищних і сільських голів у ста одному випадкові зі ста сімнадцяти перемогли представники Партії регіонів. Президентові потрібно пере-форматувати владу, аби другий термін у 2015 році став для нього реальністю.

Передвиборча кампанія в Дрогобичі вже давно почалася. Звичайно, рано ще робити з Олексія Радзієвського “кульгаву качку”, бо він усе-таки приймає основні рішення в місті. Але на перший план, у тім числі і з його подачі, висувається Олександр Коростельов.

Перший заступник дрогобицького міського голови відіграв вирішальну роль в тріумфальному в’їзді в ратушу Олексія Радзієвського. В підручники політології мав би увійти унікальний рецепт збору коштів для перемоги за рахунок абсолютної більшості тих, хто був у команді. Хтось стратився, і стратився капітально, а дехто нагрів на цьому руки.

Чомусь усі переконані, що Олександр Коростельов спить і бачить себе міським головою Дрогобича. Мабуть, на посаді першого заступника він переконався, що це не легкий хліб. Але мерські амбіції все-таки не дають йому спокою. Та й, як менеджер, він би сам собі не пробачив, якби не ризикнув поборотися за булаву міського голови. Хоча весь попередній досвід йому підказує, що не слід цього робити, проте інерція не дасть змоги зупинитися. Одна справа бути призначеним на посаду, як зараз, інша – переконати виборців у своїй незамінності. Двічі Олександр Коростельов хотів стати депутатом Львівської обласної ради, але не судилося. Тепер йому треба переконати навіть більшу кількість електорату, що він є білим і пухнастим, незамінним менеджером і батьком міста, ніж у випадку з виборами до обласної ради. Чи під силу це Олександрові Коростельову?

Звичайно, крім нього, висуватиметься ще добрий десяток претендентів – як і з числа вічно колишніх, так і новітніх політиків. Велике значення матиме той факт, кого підтримають політичні сили.

Навряд чи претендент на вибори міського голови від “Батьківщини”, навіть якщо його підтримають “УДАР” і “Свобода”, зможе повторити успіх Романа Ілика жовтня 2012 року. Ще не знати, яким буде рейтинг “Батьківщини” до цього часу. З іншого боку, Роман Ілик не зможе стати таким авторитетним, як свого часу Віктор Ющенко, одного слова якого було достатньо, аби громада проголосувала за названого ним чоловіка. Крім того, ще не факт, що “УДАР” і “Свобода” підтримуватимуть висуванця “Батьківщини”.

На сьогоднішній день найімовірнішими висуванцями від “Батьківщини” є Володимир Кондзьолка і Роман Шагала, від “УДАРУ” – Віктор Возняк, від “Свободи” – Михайло Задорожний. Це, звичайно, за умови, що вони самі захочуть балотуватися на посаду міського голови Дрогобича. Адже їм до цього часу можуть зробити такі пропозиції, від яких вони не зможуть відмовитись, а тому зійдуть з передвиборчої дистанції, підтримуючи того, кому сильні світу цього ввімкнуть “зелене світло”.

Здавалось би, Олександр Коростельов випадає з цієї обойми. Але не поспішаймо з висновками, тим паче на тлі останніх візитів на Дрогобиччину.

Наш край нещодавно відвідали народні депутати України Олег Канівець і Ярослав Дубневич. М’яко кажучи, у них специфічні стосунки з колегою по парламенту Романом Іликом, якщо не сказати більше. Звичайно, народний обранець може їздити де йому заманеться, не обов’язково лише територією свого виборчого округу. Крім того, він може мати на “чужій” території свої економічні інтереси. Але всі розуміють, що основна мета подібних візитів усе-таки лежить у політичній площині.

Олег Канівець, зламавши присягу й вийшовши із фракції “Батьківщини”, приїжджав на Дрогобиччину разом із першим заступником голови Львівської обласної державної адміністрації Богданом Матоличем. Факт сам по собі промовистий, бо мова, очевидно, йде не лише про співпрацю з владою. Крім того, Олег Канівець має особисті претензії до Романа Ілика, голови обласної “Батьківщини”, а ще більше до Володимира Швеця, який був закріплений за Стрийським виборчим округом, теж народного депутата, в якого Роман Ілик свого часу працював помічником-консультантом. Якщо вірити Олегові Канівцю, “Батьківщина” “пресувала” його під час передвиборчої кампанії, робила це й потім, що, мовляв, стало причиною його виходу із фракції. З’ява на “чужій” території фактично політичного опонента, до якого не може бути довіри, та ще й у супроводі поважного можновладця, повинна стати першим серйозним дзвіночком для Романа Ілика, який намагається контролювати “свій” виборчий округ.

Якщо ми вже говоримо про Олега Канівця, то слід сказати, що серед впливових фігур, які належать до національно-демократичного табору, є багато таких, які “тихо ненавидять” Романа Ілика, а тому з радістю пристануть до його опонентів, аби напакостити йому. Звичайно, на початках робитимуть це непомітно, мало не підпільно, але чим ближче до виборів, повилазять зі “схронів”. Тому внутрішня служба безпеки Романа Ілика, якщо вона в нього, звичайно, є, повинна не дрімати. Мало не військова термінологія не випадкова в цьому контексті, адже Дрогобиччина завжди виступала полігоном для експериментів різних політиканів. Колись про це поговоримо окремо.

Що стосується Ярослава Дубневича, то він, як відомо, увійшов до фракції “УДАРу” Віталія Кличка. Оскільки він більше бізнесмен, ніж політик, то на Дрогобиччині в нього непочатий край роботи. Колись про це поговоримо окремо. А зараз розмірковуватимемо суто в політичній площині.

Кавалерійський наступ “УДАРу” під час попередньої виборчої кампанії дав можливість завоювати цій політичній силі місця в Дрогобицькій міській і районній радах, але не народив яскравих особистостей. Фактично з місцевих “ударівців” нікого висувати на міського голову Дрогобича з надією на стовідсотковий виграшний результат. Навіть пере-форматування керівних кадрів, до чого вдається Ярослав Дубневич, нічого не дасть. Ставка на Віктора Возняка теж сама по собі є програшною, якщо не буде проведена попередня клопітка і, головне, грошовита робота.

Козирну карту в цій ситуації має “Свобода”. Негативне ставлення Михайла Задорожного до Романа Ілика за цей час навряд чи зміниться, навіть партійна дисципліна не зможе змусити обласного депутата працювати на народного депутата. Крім того, Михайло Задорожний не полишив своїх парламентських амбіцій, а тому наступного разу балотуватиметься до Верховної Ради України. Ставати зараз міським головою йому не з руки. Але він наполегливо підтримає будь-кого, хто стане опонентом кандидатові від Романа Ілика.

Отже, наразі глухий і тихий спротив усередині “Батьківщини”, намагання “УДАРу” мати свого міського голову Дрогобича, фактичний саботаж “Свободи” у цьому питанні – ось із чим доведеться зіштовхнутися Романові Ілику, якщо він захоче мати “свого” міського голову. А на тлі його мовчазного непротивлення злу, яке виходить від режиму Радзієвського у Дрогобичі, не-персоналізації носіїв цього зла, це взагалі може мати трагічні наслідки для громади.

Якщо ви думаєте, що я забув про Олександра Коростельова, то помиляєтесь. Я просто думаю, наскільки далеко можуть зайти амбіції політиканів, які би погодились підтримати цю людину в боротьбі за крісло міського голови. А рано чи пізно люди, далекі від справжніх потреб дрогобицької громади, можуть зійтись на цій кандидатурі, особливо якщо почують від неї тепер і в майбутньому економічні преференції особисто для себе. А вони їх почують.

Останнім часом Олександр Коростельов має потужне гальмо, яке може завадити йому стати міським головою Дрогобича. Він почав пити. Звичайно, не кефір чи квас. Де вже йому в цьому ремеслі тягатись із деякими титанами із ратуші! Звичайно, це справа Олександра Коростельова, де і з ким проводити свій вільний час, хоча інколи і під час робочого часу, але він не повинен забувати, що навкруги є не лише його друзі, а й заздрісники й прямі вороги, які на “чорний день” тримають відеозаписи з його “художествами”. Та й чи вартує пиятика того, аби мерські амбіції руйнували сім’ю? Завжди є час зупинитись. Як і не зупинитись і котитись вниз, у лайно і болото.

Всі, хто йде до влади, повинні пам’ятати, що насамперед це випробування від Бога: чи зміниш ти своє людське обличчя, чи перетворишся на свиню? Мало хто проходить це випробування. Ввійшовши до ратуші національним героєм, виходиш упослідженим політиканом, як це сталося, скажімо, з Миколою Гуком. Та й Олексій Радзієвський уже багатьма не сприймається як “спаситель” Дрогобича, хоча потенційні можливості були. Найбільш болючим у цьому процесі є те, що не вирішуються нагальні проблеми громади, якій ти наліво й направо давав обіцянки. Та й громада повинна бути далекоглядною, коли голосує за того чи іншого чоловіка. Завжди слід робити поправку на ймовірні амбіції, погорду, зневагу до людей та інші негативні якості того, за кого голосуєш.

Дрогобич, за великим рахунком, окрім, можливо, покійного Юрія Дацюка, ще не мав міського голови, про якого без великих роздумів можна було би сказати, що цей чоловік не шкодував свого здоров’я і самого життя для блага громади. Тусовка навколо ймовірних кандидатів у мери свідчить, що древньому місту може не поталанити й цього разу…

 

Анатолій ВЛАСЮК

НАЙМОЛОДШИЙ МЕР У СВІТІ ЙДЕ НА ДРУГИЙ ТЕРМІН

4-річний Роберт “Боббі” Тафт хоче вдруге стати мером Дорсета, у штаті Міннесота. У крихітному містечку, де мешкають майже 30 людей, немає самоврядування. Мера обирають, як на вікторині, вкидаючи у капелюх папірці з іменами претендентів, а потім витягають переможця. Саме так торік Боббі став наймолодшим у світі мером, а тепер він вирішив піти на другий термін.

РОМАН ІЛИК: “ДЕРЖАВА НЕ ВИКОНУЄ ЗАХОДІВ З ЛІКВІДАЦІЇ ЕКОЛОГІЧНИХ І СОЦІАЛЬНИХ НАСЛІДКІВ ВИДОБУТКУ НАФТИ В БОРИСЛАВІ”

Народний депутат України Роман ІЛИК звернувся до Уряду щодо виділення коштів з держбюджету на виконання заходів на території Борислава передбачених у Загальнодержавній цільовій програмі захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій на 2013-2017 роки.

«Вирішення екологічних та соціальних проблем Борислава, питання не районного а всеукраїнського масштабу. Це єдине місто в Європі, яке розташоване на нафтовому родовищі. Екологія міста потребує негайного відновлення. Разом із громадськістю Дрогобиччини ми ведемо системну роботу для надання місту статусу зони з надзвичайною екологічною ситуацією. Необхідно негайно вживати заходів з покращення життя мешканців Борислава. З цього питання до мене постійно звертається місцеве населення, міська влада, депутати міської та Львівської обласної ради», – наголосив народний обранець. Роман ІЛИК також зазначив, що цього року програмою, зокрема, передбачено перенесення загальноосвітньої школи №7 та Бориславської центральної міської лікарні за межі небезпечної зони, для цього необхідно 12,3 млн грн.

У межах заходів з ліквідації екологічних і соціальних наслідків довготривалого видобутку нафти та озокериту на території м. Борислав Програмою, зокрема, в зазначені роки передбачено: перенесення загальноосвітньої школи N 7 за межі небезпечної зони, завершення будівництва школи в мікрорайоні, до якого проводиться відселення постраждалих жителів, перенесення корпусів Бориславської центральної міської лікарні за межі нафтового та озокеритового родовищ, завершення будівництва лікарні на 300 ліжок, консервація Бориславського озокеритового родовища, підготовка експертного висновку щодо стану озокеритової шахти та шляхів подальшого використання родовища, проведення обстеження території родовищ нафти та озокериту з метою встановлення меж території, з якої необхідно відселити жителів.

Програму було затверджено Законом України «Про Загальнодержавну цільову програму захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру на 2013 – 2017 роки»

ЮРИЙ ЛУЦЕНКО НАШЁЛ НОВОГО СПОНСОРА

 

Бывший глава МВД Юрий Луценко, недавно помилованный президентом, постепенно превращается в кошмар для оппозиции. Если раньше политик просто не принимал участия в акциях «Батькивщины», «Свободы» и УДАРа, то теперь все чаще критикует их лидеров. Эксперты предрекают, что Луценко готовит место для собственной политсилы, финансировать которую будет Петр Порошенко.

 

В воскресенье в эфире принадлежащего Петру Порошенко «5 канала» Юрий Луценко в пух и прах разбил стратегию оппозиции. По его мнению, оппозиционные митинги не приносят никакой пользы, а лишь являются кастингом кандидатов.

 

«Перестаньте предлагать очередного вождя, при всем уважении к роли и личности в будущей президентской кампании – предложите нам план и команду», – обратился Юрий Луценко к лидерам оппозиции.

 

Напомним, что после освобождения политик уже заявлял, что создаст свое общественное движение «Третья украинская республика». Луценко планировал вместе с интеллигенцией написать план действий по созданию нового государства, с которым потом пойти к оппозиционным кандидатам в президенты, чтобы кто-нибудь из них взялся его реализовать.

 

Эксперты полагают, что Луценко активничает неспроста – такой кандидат уже нашелся. Им станет народный депутатПетр Порошенко, он же и профинансирует политпроект Юрия Луценко. Об этом «Взгляду» заявил глава правления Института украинской политики Константин Бондаренко.

 

«Не удивлюсь, что в ближайшее время Порошенко станет новым оппозиционным кандидатом в президенты и его поддержит Луценко. Петр Алексеевич видит себя будущим президентом», – заявил эксперт «Взгляду».

 

Он обратил внимание на то, что после освобождения Юрия Луценко часто видят в компании с Порошенко – последний раз 22 июня в Виннице на открытии нового шоу лазерного цветомузыкального фонтана «Рошен» по мотивам балета Петра Чайковского «Лебединое озеро».

 

«К тому же они кумовья, что в украинской политике равняется подписанию политического союза», – заявил Бондаренко.

 

Еще 9 апреля 2013 года Юрий Луценко и супруга Петра Порошенко стали крестными родителями дочери депутата Юрия Стеця. Недавно Юрий Стець возглавил партию «Солидарность», принадлежащую Петру Порошенко, и рассчитывает на его финансовую помощь.

 

«Почему бы не помочь другому своему куму, особенно если это может сослужить политическую пользу?» – предполагает Бондаренко.

 

По мнению эксперта, поддержка со стороны Луценко нужна Порошенко, чтобы легитимизировать себя в глазах избирателей как оппозиционного кандидата, у которого есть план.

 

Напомним, что Петр Порошенко входит в число самых богатых украинцев. По последним оценкам журнала Forbes, он занимает 5-е место в списке украинских богачей с состоянием в $1,8 млрд.

 

Предыдущий проект Юрия Луценко «Народная самооборона», по слухам, финансировал другой украинский олигарх — Давид Жвания. Больших политических высот «Самооборона» не достигла, однако позволила пройти в парламент Луценко, его друзьям и спонсорам. Большинство последних, впрочем, скоро оставили политика и перешли в провластное большинство.

 

ВЗГЛЯД

ПОРАЗКА ОЛЕКСІЯ РАДЗІЄВСЬКОГО, АБО ЧИ ЗАЛИШИТЬСЯ МИХАЙЛО ВАВРИН КЕРІВНИКОМ ФРАКЦІЇ “БАТЬКІВЩИНИ” У ДРОГОБИЦЬКІЙ МІСЬКІЙ РАДІ?

Якщо на всеукраїнському рівні Фронт змін влився у “Батьківщину” без особливих зовнішніх потрясінь, то, скажімо, в Дрогобичі ситуація дещо інша. Особливо це видно на прикладі фракції “Батьківщини” у Дрогобицькій міській раді.

До неї входить четверо депутатів – Михайло Ваврин (керівник фракції), Михайло Лужецький, Роман Пукало, Богдан Недбальський. В опозиції до Олексія Радзієвського до недавнього часу перебував Михайло Ваврин

У фракції ж Фронту змін є вісім депутатів. Всі вони голосують так, як це вигідно дрогобицькому міському голові. Якщо вони ввійдуть до фракції “Батьківщини”, то вже одинадцять депутатів будуть проти Михайла Ваврина.

У такій ситуації залишається нелогічним, аби керівник фракції Михайло Ваврин був фактично без армії. Адже буде смішно, коли на фракції приймають якесь рішення, а за нього голосують всі депутати, крім Михайла Ваврина.

Логічно було б, якби він залишив посаду лідера фракції “Батьківщини”. Це цілком може бути, тим паче на тлі подій, коли Фронт змін на Львівщині намагатиметься поглинути “Батьківщину”, особливо в тих радах місцевого рівня, де має більше членів. Не виключено, що й народний депутат України Роман Ілик перестане бути керівником Львівської обласної організації “Батьківщини”.

Чи голосуватиме Михайло Ваврин як представники вже колишнього Фронту змін? Побачимо це вже тоді, коли прихильники Арсенія Яценюка ввіллються до фракції “Батьківщини”. А поки що голосування Михайла Ваврина погоди не робить, адже в Дрогобицькій міській раді опозиція у класичному її розумінні вже давно померла. Можливо, навіть і не народжувалась. Окремі тілорухи так званих опозиціонерів, як тепер видно, були пов’язані з розв’язанням особистих проблем.

Сумно, пані та панове, але мусимо зазначити, що це є поразкою Олексія Радзієвського, а не його перемогою. Стає очевидним той факт, що сильна влада не може існувати без сильної опозиції. У Дрогобичі ж маємо слабку владу і слабку опозицію. А на тлі слабкої громади будувати європейське місто не доводиться…

 

Анатолій ВЛАСЮК